Головна сторінка/Home Page
Біографія/The biography
Збірки поезій
Критика/Criticism
Новини/News
Фотогалерея/Photogallery
Інтерв'ю/Interview
Контакт/Contact
Сполучення/Link
 
 
 
 
+++

третій тиждннь мандрівки витік вином
з розбитого глека - злизаним потом з губи

співав жайвір зносячи переламані стебла світла
до гнізда - У снах втрачав свідомість

і мучився від голоду - Доводилося палицею збивати
зелені горіхи - і нагинатися визираючи ягід

одежі позлипалися від поту, синців - як луски на рибі
на голові царська корона з перетлілого листя і моху

одинцем залишився - і мов звір
навчився не боятися тьми - і спати у норі лиса

навчився підспівувати птахам - бавитися мурашкою
забувати імена днів - Він летить сім"ям кульбаби

у човнику листка звихреного вітром
той кого бачу лише цю мить

ми обмінялися поглядами немов перстенями:
в ярах його часу ніде сховатися від буревію

кинутий камінь не долітає до дна криниці
словники не потрібні - бо тут немає таких слів

ти дивишся: падає сніг ув океан
- мокне чайка - і в цьому столітті минає її молодість

+++

земля що нагадує птаство - звичайну чаплю
у затінку - довгу розмову, перервану грою лютні
вина не настарчиш - і навіть останню краплю
балачок про походи: минулий і про майбутні


окрім служниць що при тобі і до загину вірні
в кожної сни - мов слива - темні; тіла - тугі
є приятель і імперія, які наче пси покірні -
чемні неначе діти - послушні як твій огир


се час коли літописець забув записати числа
коли оборона столиці з безвиході вила
ніхто уже не пригадує - як варварське військо притисло
нас до стіни храму, але взяти забракло сили


так, і се може бути; смак меду - золотої морелі
і втрата земної влади - поглянь: як бунтують погани
усім їм потрібно часу, щоб вслід за Марком Аврелієм
визначитись у просторі, стосовно віку і стану


усе вимагає жертви - у затінку - при воді
коли вино - скльоване тіло лози - розв'яже тобі язика
вік визначають дівчата - отрута." Ходім", -
кажеш. І розумієш: час зупиняється, а далі - смерть і ріка.


+++
і коли ти звикаєш що тінь батьківщини - найзеленіший пагорб
і що в найближчій кав'ярні музика палить солому
різдв'яного сну - і п'ять кабальєро з сант-яго
сидять отут віді вчора, зупинившись по дорозі додому

можна підсісти до гурту: пахне ремінна збруя -
ковані срібні підбори - прилиплий на вусах овес -
їх мова звучить - як лорка - як спис на спині збуя
вогонь наливають у склянки і випивають увесь

з усіх розмов що присутні - як їх капелюхи на цвяхах -
з широкими крисами ночі - тверді мов грецький горіх -
жоване-пережоване: жінка і діти, зима у тому сант-яго,
зарібки і батьківщина - і регіт трясе будинком - і чути дівочий сміх

а третього дня, заплативши господарю, щедріше його дочці
вони уже біля пагорба, їх ніздрі лоскоче вогкість -сиво
їх тупіт зникає в тумані - і срібні підбори в ріці
розпливаються смугами прядива - отже, ріку минули щасливо

ти заздриш тим кабальєро - ти хочеш бути одним із п'яти
найтемнішої ночі приспати господаря - і пізнати його дочку -
дебелу дівку, що зараз миє підлогу і буде на кухні мести
яка до любощів спритна і гостям стелить в кутку

бо тінь батьківщини на схилах і пагорбах найзеленіших
ти передав по слову тим хто отут гостював
але вони - поправді - виявилися за тебе хитріші
тому відмовили в цьому - а ти їм так доливав


+++
" ось оце океан - він промовив - місцин
тут доволі для роздумів - вирішив цезар
з намови полковника - втішити цим
придворних поетів - й уникнути леза

буває не зайвим - бо наші часи
мутні як вода - і хто знає що краще
полковник приїде на тижні - проси"
"не маєш нічого - не буде що вкрасти,

яким же числом починається тут
на березі цьому рибалок і риби -
піски оцих днів що вінчатимуть труд
цієї країни неточної рими"

"тут мислиться вздовж берегів і трудів -
земля - не безплідна - одначе: пуста
і видно з усього що більшає вдів,
й місцеві жінки зрозуміють твій стан"

"за час що вигнання тобі припада,
в якому бредеш мов послушна вівця:
полковник загине - росте борода -
і цезаря син отруїть вітця"

повернення: завжди втрата землі -
збирання землі - підрахунок плодів
і - мабуть - не схочеш за стільки літ
уздріти вітчизну - а вчора хотів


+++
із тиші в тишу прошмигає миш:
і сипляться сніги - і в цім столітті
пловця мигнуть відзолотілі лікті -
так час минає - між човнами спиш
що - мов птахи - зникають у повітрі

тілами й пір"ям гріють в сих часах
і шпари сну - і грубу шкіру мови
що здерта на долоні - запах крові
пробудить їх - і злижеш краплі сам
й запахнуть липи - й продзвенить оса

настане й те що настає завжди:
що музика лежить - мов пил - завія
ще крутить снами - снігом; й володіє
нитками часу білими - мов дим -
і хмарою пливе по дні води

нічого не поробиш - бо сніги
на стіл вечері падають - і впали
чарки з вином - з горілкою бокали
зника вода: і в парусах тугих
убрані в сумніви і читані стихи

і стихарі - в застиглих формах співу -
ув мідних горлах - горлицях з усюд
летять зі снігу - і сурмач - мов суд -
навпоперек закинув руку ліву
трима сурму і дивиться на Діву

і затискає тишу що шумить -
минулим часом - шурхотом полинним;
ніхто себе не почуває винним -
бо все минає: пропадає нить
в тканині паруса - і разом з ним дрижить

і ти в покоях тиші - чи в снігах -
смиренним сном над берегом століття
підеш услід за літописцем літа
де час пульсує - і тіла комах
в повітрі тліють - й дотліває страх


+++
так тихо сідає на руку твою
- мов запах сосни - і лягає між ліній
і крила тонкого паперу зів"ють
пропелер вогню - і залишаться тіні


січневих свічок - з непрочитаних книг
минулого часу що гасить їх стебла
що жне до коріння - і тріскає нить
і стискує жилка - і сіпнеться тепла


з якоїсь пшениці здираючи тьму
у повній притомності скинувши кокон -
роздвоївшись в собі - він крил тятиву
розтягує пружно - і світиться мохом


у теплій долоні - мов сніг у рові -
і витерши крила сповзає по шибі:
години його позсихались в траві
секунди золоченим гафтом прошиті


куди він летів сей нічний мандрівник
- мушва золота - пилюга з-понад світу -
тримаєш його якусь мить - мов сірник -
що гасне у тьмі і пшеницею світить

 
     

 

© Всi права застережено. Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт: http://vasylmakhno.us
 

Design by: Serge P.Philonenko, 2006
http://philonenko.dp.ua