Головна сторінка/Home Page
Біографія/The biography
Збірки поезій
Критика/Criticism
Новини/News
Фотогалерея/Photogallery
Інтерв'ю/Interview
Контакт/Contact
Сполучення/Link
 
 
 
  Осінь поблизу океану

починається: числом першої вулиці - запахом смаженої риби
в Чайна-таун - білим ієрогліфом на червоному полотні
схожому на язик дракона - монахами що служать
у першому-ліпшому приміщенні облаштованому
під буддійський храм -


: колючими поглядами октавіо паса і хуана рульфо
гнучкими лозами місцевих красунь - розкритими молюсками
їхніх тонких і надкушених губ - їдким чоловічим потом -
м"язистими словами - запахом пива і примерзлої сечі


приходить з океану і повертається в нього попелом і дощем -
і ніхто не знає коли їй заманеться покинути цю землю
разом із деревами і кущами - стягнувши з неї ковдру -
і залишити зіщулену до ранку - як малу дитину

+++
вдячний що сніг випадає один
до одного - що надто худих
чайок збиває дим

з курсу - в якім вони нині
в пухові хмар - на волосині
біла емаль на синій

вдячності мало - але вони
тягнуть на собі сніг чужини
і в узголів"я сни

вони прилітають сюди вночі
пір"їн на подвір"ї наче парчі
золотих - як мутної сечі -

їх в повітрі тримають вітри
їх мелодія піниться догори
наче пиво; зітри

крейду слів - океанські дива
в кожній мові росте трава
і надійдуть жнива

грона світла мечами висять
не повірить ні друг - ані брат -
що подвір"я - повітря сад

що солоні небесні пісні
в кожну браму є входи тісні


- як мурашка ховаєшся в сніг -

+++
1
іншою брамою входять вони:
-озеро там де закинено сіті -
і виноград достигає - і ситі
пси прилягли - і з уловом човни


мова: у кожній людині - і ниті
зв"язані Ним - і заховані в сни
камінь - як слово візьми поясни -
хвилі - як воду; жито - як жити

Він їх збирав у намисто - зі слів
множить печалі - і чайки в числі
тіней що впали на камінь

так і залишаться хлібні часи:
- учні у полі - Господа син -
в голоді із колосками


2
і виплили вони на середину озера, - так написано
і тричі закидали сіті, покорившись слову Чоловіка,
якого не знали - і були з уловом їхні сіті - і наповнені їхні човни

а в серця їхні: сорокалітніх мужчин - годувальників - рибалок
з діда-прадіда, яких Він випадково знайшов,
що розпачливо підкидали сухе виноградне галуззя до вогнища
- увійшов янгол - і протер їм очі своєю долонею
і уздріли вони велику пропасть між Ним і народом


і не тішилися ні уловом своїм - ні човнами - ні сітями - ані жінками своїми

бо кожне слово,яке Він каже
цієї хвилини перед п"ятьма тисячами зголоднілих людей
і ті п"ятеро хліба і дві рибини, які поділить між цим
народом

мусять бути сказані - і мусять бути поділені

а тих кому янгол протер очі долонею
мусить бути дванадцятеро - бо один зрадить його

+++
хіба то світло від свічки
почорнілий сніг зимових віршів?

вони
обступали тебе - наче пси -
присвічуючи червоними язиками
- береглося навіть сірничину -

вони
- нічні птахи -
товкли дзьобами замерзлу землю
і не знаходили найменшої поживи

вони
явлена мова:
- солодка як бджола - біла як молоко -
густим кущем почерку на пустирі паперу

вони
пахуча різдв"яна солома на сосновій підлозі
квокали квочкою - прислухалися до теплих випарів

худоби у стайні: і боялися часу коли вона говорить

вони
сніг у кишенях - шипшина з іграшками ягід

прутики мідної малини - все що залишилося від оркестру

вони
сніг над водою - сніг у воді - вода

ти підгодовував зимових горобців пшеницею
з мішка який попрогризали миші

бо ті і ті мусять якось вижити

 
     

 

© Всi права застережено. Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт: http://vasylmakhno.us
 

Design by: Serge P.Philonenko, 2006
http://philonenko.dp.ua