Головна сторінка/Home Page
Біографія/Biography
Творчість/Creativity
Критика/Criticism
Новини/News
Фотогалерея/Photogallery
Інтерв'ю/Interview
Контакт/Contact
Сполучення/Link
 
 
 
“Нью-Йорк – моя столиця світу”

Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК

Залишити все й податися до Нью-Йорка цей чоловік зміг. Мій співрозмовник зміг також не перетворитися там на безнадійно розпачливого невдаху. Нью-Йорк став для цього українського поета, одного з найкращих українських есеїстів, живим втіленням сюрреалізму (і в природі, і в мистецтві). Поезія, яку Василь Махно продовжує писати, допомагає йому триматися в тому магічному колі богемного сюрреалізму, з якого вже не вийти. Уперше за чотири роки поза батьківщиною мій співрозмовник відвідав Львів і здивувався приємній осінній погоді й цілком європейському нічному місту, і львівському пиву, і спілкуванню з Адруховичем та Мідянкою, котрих давно не бачив. Цей поет ніколи не писав політичних віршів і вважав, що ніколи їх не писатиме, однак події української революції 2004 року його не те, що дивують, -- приголомшують. Ота національна гідність, котра прийшла на київський майдан з усіх Україн стає іншим народом: вони ще стоять -- і нема перемог -- вона в пелені цього снігу і стін / я вірю -- із ними стоїть Господь Бог / і мерзне із ними -- бо ... / земний їм уклін. У листі з Нью-Йорка були такі слова: "Я вірю, що ми переможемо! Я просто гордий за Україну та її націю й шкодую, що зараз не серед вас".

-- Як Ви наважилися (як поет, як людина взагалі) зостатися поза межами України, зважаючи на те, що поза межами національного не було великих поетів?

-- Для мене це не було аж надто просте рішення, зважаючи на різноманітні чинники, однак я не відчуваю, що я поза межами України в тому сенсі, що я пишу українською мовою, а мова -- це й є Батьківщина для письменника. Інша річ, що не часто буваю в Україні, але в Україні виходять мої книжки. Можливо, в моєму випадку потрібно було опинися у чужомовному середовищі, щоби гостріше відчути своє... Зовсім недавно в Колумбійському університеті я переглядав документальний фільм про Чеслава Мілоша й відчував те саме, що й Мілош у перші роки свого життя в Америці. Як виявилося, він сам писав листи до себе, носив їх на пошту, щоби згодом їх отримувати... Межі національного?.. Невже Езра Павнд, який більше часу прожив у Італії, припинив бути американським поетом; чи той же Мілош -- польським, а Беккет, хто він -- ірландський, англійський чи французький письменник?

-- І зважаючи на те, що Батьківщина -- це не місце на географічній карті, а...

-- ...місце, де ти народився, і культура, до якої себе приписуєш, і мова, в енергетиці якої перебуваєш.

-- Ви тепер живете в Нью-Йорку. Якою звідти бачите Україну як державу, як культурну одиницю тощо?

-- Так, я мешкаю в Нью-Йорку чотири роки поспіль, але лише на початках це місто для мене було чуже й незатишне, а нині я відкриваю для себе різноманітні можливості Нью-Йорка, котрий, як відомо, вважають столицею світу. Колись такою столицею був Париж, тепер -- Нью-Йорк, усе змінюється... Можливо, такою столицею колись стане Львів. Щодо України, то останні політичні події в ній лише дискредитували її як державу у світі. Постійні політичні скандали, очевидно, ніякого позитиву нашій країні не додавали, до того ж США, висунувши нову політичну доктрину, зарахували Україну до Євразії. Це так би мовити один аспект. Мені давно не імпонувала декоративна Україна, і те, що в українців вкрали ідею новітньої України й підмінили її постсовєтським істеблішментом, -- річ очевидна. Багато хто каже, що би там не було, але Україна є. А я завжди хочу запитати: "Яка?" І от із цього ЯКА й розпочинаються непрості запитання та сумніви. Те ж саме з культурою. Про якийсь значний вплив чи значення української культури у світі говорити, здається, не варто. Те, що наша культура, з одного боку, давня й самодостатня -- сумніву нема, але от та її частина, з якою пов'язуємо модернізм і постмодернізм -- не надто вироблені, якщо це порівняти із західним каноном. Правду кажучи, це не лише наша біда, щось схоже можна побачити в інших європейських культурах (румунській, наприклад). Зрештою, побутує думка, що канон світової літератури створено англійською, французькою та німецькою мовами. Усе решта -- узбіччя.

-- Можливо, Ви коли-небудь думали над тим, щоби повернутися в Україну? Тобто заново відкрити її життя для себе.

-- Цього року, восени, я вперше за чотири роки побував в Україні (щоправда, Європу відвідував щороку), і для мене відкрилася інша країна, аніж та, котру я залишав, -- і це було надзвичайно приємно. У Нью-Йорку я багатьом оповідав, що в Україні я відчував якусь особливу енергію, новий ритм життя, якісь зміни, які я до кінця не розумів... і ось вони вибухнули. Звичайно, що такий варіант у мене завжди в запасі.

-- Ви якось сказали, що самотність дозволяє Вам зберегти себе для себе. Ви настільки самодостатній?

-- Моя самотність -- це радше моя екзистенція ставлення до життя. З іншого боку, вона -- певний код чи знак у моїй творчості. Самотність завжди самодостатня, бо альтернативи цьому станові в людини просто нема. Однак це зовсім не означає, що я не публічна людина.

-- Що таке нью-йоркська богема? І чи знаходите Ви в ній себе?

-- Нью-Йоркська богема дуже різноманітна насамперед з огляду на етнічну строкатість цього міста. Тому тут не диво, коли разом з американцями виступають на літературних вечорах поети-неамериканці, особливо це практикує Cornelia Street Cafe, та й інші впливові літературні осередки відкриті для іноземців. Я доволі часто буваю на таких читаннях і тусовках, тож можу вважати себе богемним. Окрім цього, сьогодні є група європейських письменників, що активно розпочинає лобіювати себе в американському просторі, здебільшого це вихідці з Румунії, Польщі та Росії. Часто хтось із моїх приятелів відвідує Нью-Йорк, і я з ними тут зустрічаюся (Кнутс Скуєнієкс з Латвії чи Ґреґор Подлоґар зі Словенії).

Мені пощастило познайомитися з Джоном Ешбері, останнім зі знаменитої четвірки Нью-Йоркської школи, для мене це була вельми важлива зустріч.

До того ж моя богема сьогодні більше віртуальна, аніж реальна, хоч ніколи не відмовляю собі в приємності відвідувати різноманітні поетичні читання, на котрі мене запрошують. Віртуальна, бо моє літературне побутування поділене поміж Америкою, Європою та Україною, а отже, доводиться втішатися більше електронним спілкуванням зі своїми друзями-письменниками з усього світу.

-- Найбільша розкіш, що Ви могли й можете дозволити собі в житті, -- це...

-- Сьогодні це розкіш і можливість відвідувати нью-йоркські театри, ґалереї та паби.


 
© Всi права застережено. Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт: http://vasylmakhno.us
 

Design by: Serge P.Philonenko, 2006
http://philonenko.dp.ua