Головна сторінка/Home Page
Біографія/The biography
Збірки поезій
Критика/Criticism
Новини/News
Фотогалерея/Photogallery
Інтерв'ю/Interview
Контакт/Contact
Сполучення/Link
 
 
 
ВАСИЛЬ МАХНО

Белградська повість, або у пошуках словника Павича

 Коли у 1997 році довелося побувати у Белграді, про Павича я не знав майже нічого, чув, що такий письменник існує, що він написав роман "Хозарський словник". Тому, блукаючи вулицями Белграда, перебуваючи у товаристві письменників та дипломатів, - ім"я Павича існувало наче в іншій реальності - розмовах і дискусіях .Ближчими видавались герої фільму Еміра Кустуріци і ресторан "Руски цар", на фоні , якого сфотографувався. Пряне повітря міста, в якому живеш тиждень, смакуєш смажені каштани, бачиш вертких циганчуків, стоїш на площі Республіки, де читаєш свої вірші тисячному натовпу; веремія облич, запахів, уривки різних мов, своєрідна музика і пісні ресторанних музик - переповнюють твої емоції і створюють ілюзію буття.

  Повернувшись додому - ім"я Павича почало зринати в українській пресі та приватних розмовах ( існував уже російськомовний переклад Хозарського словника).Цей роман - суцільна легенда, починаючи від назви і до обов"зкових двох примірників - чоловічого і жіночого варіантів - така воля автора, неодмінно у двох примірниках.. Так от, у привезених мною журналах із Югославії, Павича зустрів у англомовному Serbian literary magazine, де опубліковано його невеличке есе про святого Саву Оскарженння, але письменник надалі залишався невідомим в українському просторі, очевидно, чекаючи свого часу, аби заговорити до мене моєю мовою.

  Видання Хозарського словника у Львові почало мандрувати інтелектуальними колами України, що нагадувало прилучення неофітів до дивовижного світу, створеного - як не дивно - слов"янином, який став набутком світової культури - і це без будь- якого перебільшення.Можливо, варто нагадати, що сербська літератури і культура здавна були відкритими до Європи, не втрачаючи аромату своєї самодостатності. У мене це чомусь асоціюється із запахом смажених каштанів, які продаються восени у Белграді вуличними торговцями повсюди.

  Сам роман, за логікою художнього мислення автора, цікава архітектурна споруда, можливо лабіринт, з якого усе-таки є вихід у позачасовість людської історії та сьогоденя, можливо - проект нашої цивілізації крізь три основні світобудовчі та світоглядні моделі - християнство, іслам, юдаїзм. Мілорад Павич, якого іменують письменником третього тисячоліття, руйнує стереотипи: роману, як жанру, історії, як тяглості; ілюзія та фікція переконують читача у правдивості сказаного. Словникова праця автора Хозарського словника полягає - як на мене - у реконструкції, засобами перевтілення, відомих і невідомих нам історичних та психологічних ілюзій.

  Простота не передбачає спрощення, вона у Господніх замислах, у речах, які необхідно розшифрувати, бо протягом людської історії вони зникали, осідаючи пилом у нашій свідомості, тому необхідно стерти сей тисячолітній пил, аби прочитати вицвілі манускрипти чи майже затерті карбовані слова на камені.

  Мілорад Павич переінакшує історію, , прочитуючи її як елемент гри, запрошує читача, за ним же встановленими правилами гри, бути співучасником та співтворцем тексту, І не важливо, з якої сторінки ви почнетечитати його роман. Письменник укладає свій словник не лише за принципом хронологічного літописання історії хозарів, які пов"язані з багатьма народами та основними релігіями. Червона, Зелена та Жовта книги - це три точки відліку бачення і фільтрування подій відносно авторської ідеї - народження, життя і смерті цивілізацій, культур, особистостей.

  Реставрація часу зумовлена суб"єктивним поглядом Павича , звичайно, що існує спокуса та небезпека загубитися у тексті Хозарського словника, існує так само , як і потреба вивільнитися від нього, спроба інстинктивна - самозбереження ego від насильницького втягування письменником у вимір нової реальності, яка підживлює твій інтелект та емоції художньою мовою та несподіваним ходом сюжету.

  Але повернемося до Белграда, міста, в якому визрів Павич; міста, що дивовижно поєднує в духовному просторі східну і західну цивілізаційні моделі, яке пахне не лише каштанами, але й липким кіньським потом історії, їдким димом крові, що запеклася у сербському фольклорі та сучасній літературі. Можливо, що невидимі мередіани історичних епох спичинились до цього, що немов кабелі прокладені під цим містом як, зрештою, у будь-якому місті будь-якої країни. Павич почув цей тисячолітній струм і явив його текстом Хозарського словника.

  Насамкінець не можу позбутися спокуси , щоб не зацитувати, те, що звучить як поезія:

 " Коли пісня закінчилася, дівчина спустила своїх хортів на лисиць, а сама увійшла до вежі воєводи Дракули і дала йому гаман золота, щоб він прогнав її тугу. Він обійняв її, повів до свого ложа і відпустив лише тоді, коли повернулися хорти. Був ранок, коли вони розпрощалися, а ввечері біля Дунаю пастухи знайшли виючих хортів, і біля них - молоду вродливу жінку, роздерту, наче пташку, запліднену зерням білого очерету."


 

 

© Всi права застережено. Використовувати тексти та зображення дозволяється тiльки iз посиланням на сайт: http://vasylmakhno.us
 

Design by: Serge P.Philonenko, 2006
http://philonenko.dp.ua